Земля в українській долі

Прийшов час змін. Нова влада у своєму сліпому божевільному бажанні увійти в історію розвитку України як реформаторська, реформує все і вся, часто ігноруючи і здоровий глузд, і народну мудрість: «Сім разів відміряй - один відріж», «Краще - ворог хорошого», і цей перелік можна продовжувати ще довго.
Дуже часто створюється враження, що ці реформи вигадуються і проводяться з однією лише метою - щоб відволікти увагу від інших, більш насущних, проблем. А їх за роки незалежності в Україні накопичилося, на жаль, дуже багато.
Дійшла черга і до завжди болючого питання для української нації - земельного. Можливо, українець володіє тими рисами свого національного характеру (ощадливість і власництво) саме завдяки рівню значення в його житті землі. Нас вбивали, морили голодом, висилали в Сибір не через нафту, не через газ, не через золото, а саме з-за землі. І ось, нарешті, нам роздали її. Кожному, хто проливав свої піт і кров практично задарма, на благо партійним бонзам, був виділений шматочок рідної землі. Але виявилося, що нас в черговий раз обдурили. Землю дали, а можливості користуватися нею на власний розсуд ми не отримали. Максимум, що нам дозволили, - це або обробляти цю землю самостійно, або здавати її в оренду.
Скасування мораторію на продаж сільськогосподарських земель - це зло або неминучий розвиток? Думка фахівців, як і простих українців, розділилася. Для мене це питання є однозначним: скасувати мораторій на продаж паїв просто необхідно. Це неминуче призведе до розвитку агропромислового комплексу України - одного з ключових напрямів для посилення економіки країни. Адже ні для кого не секрет, що шляхом всіляких хитрих схем безпринципними ділками вже було викуплено і / або виведено з сільхозобігу велика кількість особливо цінних родючих земель.
На сьогоднішній день існує досить багато громадян України, які хочуть продати свій земельний пай, тому що давно вже проживають у місті, а батьки, від яких вони успадкували його, померли. І та морока, яку вони отримують у зв'язку з володінням цим паєм, не порівняна з прибутком від нього (1000-2000 грн. на рік), для життя в міських умовах. Все це призводить до того, що фактично обмежуються права цих громадян, і в такій безвихідній ситуації вони просто не зацікавлені в ефективному використанні своєї землі.
Введення таких вкрай необхідних законів «Про кадастр», «Про ринок земель», «Про державний іпотечний банк», «Про державний земельний фонд» та інші, зробило б відносини власників і користувачів набагато чеснішими, конкурентними і прозорими. Не слід також забувати і про завершення робіт з розмежування земель державної та комунальної власності та оновленню даних про якість грунтів.
Так чого ж ми всі так боїмося, якщо скасування мораторію на продаж земель давно назріло? Боїмося ми того, що опинимося батраками на своїй власній землі. Боїмося, що власниками нашої землі дуже скоро стануть іноземці або олігархічні клани, для яких комерційний інтерес неминуче буде стояти вище національного. Адже, за даними асоціації фермерів і приватних власників вже зараз більше десяти мільйонів гектар, або одна четверта с/г земель Україні перебуває в оренді ста компаній з іноземним капіталом.
Страх цей - похідне від нашої недовіри до тих людей, які здійснюють ці реформи. Ми роками терпіли ті несправедливість і образи, до яких нас привчали люди, які керували нами від нашого ж імені. І, на превеликий жаль, ера горбалінських і власюків ще не пройшла. Нами досі керують такі горе-керівники. І як наслідок, наша країна розвивається дуже повільно, а нас стає все менше і менше. І якщо так буде продовжуватися, то ні працювати, ні жити на цій землі вже не буде кому.
Ми можемо тільки сподіватися, що у Президента вистачить мудрості увійти в історію країни не виконавцем волі олігархічного капіталу, а державним діячем з державною позицією, якому доля довірила життя мільйонів співвітчизників. В іншому випадку зневірений і знедолений український народ може підказати, і підказка ця прозвучить дуже голосно. Бо, земля - це останнє, що у нас залишилося і нам просто більше нема чого втрачати.
Висновок напрошується сам собою: скасування мораторію на продаж сільгоспземель давно назріло і просто необхідне, проте викуповувати цю землю має виключно держава за справедливою ринковою вартістю з наступною прозорою, на конкурентних засадах, здачею в оренду земельних ділянок ефективним фермерським господарствам.