Пресс-релиз

23.08.2011

Псевдодемократия по Яценюку

Партия Арсения Яценюка «Фронт змін», традиционно уверяющая избирателей в своей приверженности демократическим идеалам продемонстрировала свое истинное лицо.

Вчера 14 партийцев Сквырской районной организации узнали о своем исключении из ФЗ. Но не во время прямого и честного разговора с партийным руководством. А из Интернета, где задним числом стыдливо опубликовано решение об исключении под надуманным предлогом.

Официальная мотивировка звучит так: «указанные лица не выполнили распоряжение «О выражении недоверия действующему Премьер-Министру Украины, Кабинету Министров Украины и направление обращения к Президенту Украины с требованием отправить в отставку Премьер-Министра Украины и Кабинет Министров Украины». А само решение было принято в лучших традициях сталинского НКВД – не ставя в известность исключаемых товарищей по партии.

«Основной причиной моего исключения послужило якобы мое несогласие подписать требование об отставке премьер-министра Украины Азарова и всего правительства. Однако мне никто не предлагал подписать подобный документ, более того я никоим образом не был осведомлен об этой инициативе руководства «Фронта змін», - рассказывает Дмитрий Филипчук, депутат Сквырской райрады.

Поэтому экс-фронтовики убеждены –  это надуманный предлог, которым воспользовалась партийная верхушка, чтобы расправиться с инакомыслящими. Как выяснилось, внешне ярым демократам из «Фронта Змін» не чужды ни кулуарные «подковерные» решения, ни диктаторские «замашки», ни авторитаризм с тоталитарным уклоном и прочие антидемократической черты.

«Мне неоднократно угрожали лишением депутатского мандата, если я, как солдат, не буду выполнять все распоряжения руководства партии. Причем даже тогда, когда я считал их преступными или популистскими», - заявляет Дмитрий Филипчук.

Вместе с другими экс-партийцами он готов раскрыть глаза общественности на реальное положение дел в якобы демократической политической силе «Фронт змін».

Всех честных и неравнодушных журналистов мы приглашаем на пресс-конференцию, которая состоится 26 августа в 12.30 в пресс-центре ИА УНИАН (Крещатик, 4).

Пройти аккредитацию можно по телефону ******** или по адресу электронной почты ******.

Мій коментар з офіційного сайту ФЗ про моє виключення з партії

Вигнали за "симпатію" до Азарова

Середа, 10 серпня 2011, 14:42

14 депутатів, які потрапили до місцевих рад у Київській області від "Фронту Змін" виключили з лав партії. Одноголосним рішення Бюро Політичної Партії "Фронт Змін" 9 червня 2011 року членство в партії припинили: Олійник Ігор Юрійович, Гоц Олег Георгійович (Білоцерківська районна рада); Медвєдський Олександр Васильович, Музиченко Михайло Іванович, Науменко Дмитро Миколайович, Ніколаєнко Анатолій Іванович (Бородянська районна рада); Сімутін Роман Вікторович (Броварська міська рада); Баєв Сергій Олександрович (Вишнева міська рада); Некраш Алла Олегівна (Володарська районна рада); Мірошник Вадим Олексійович (Кагарлицька районна рада); Черниш Валерій Борисович (Обухівська районна рада); Косаренко Дмитро Анатолійович (Сквирська районна рада); Філіпчук Дмитро Васильович (Сквирська районна рада). Мотивом для виключення депутатів з партії стало систематичне невиконання рішень керівних партійних органів. Прес-секретар Київської обласної організації Євген Черняк пояснив, що останньою каплею для вигнанців стало невиконання розпорядження "Про висловлення недовіри чинним Прем'єр-Міністру України, Кабінету міністрів України та направлення звернення до Президента України з вимогою відправлення у відставку Прем'єр - Міністра України та Кабінету міністрів України". "Відмовившись виконати розпорядження лідера Партії Арсенія Яценюка депутати-вигнанці не просто порушили партійну дисципліну. Тим самим вони засвідчили свою прихильність до Уряду Азарова, а отже підтримують свавілля та беззаконня діючої влади. Вони дискредитували "Фронт Змін" в очах громадськості. Це неприпустимо, оскільки «фронтовики» знаходяться в опозиції до правлячої партії", - сказав Черняк.

Поділитися…

Коментарі  

+1 #1 Філіпчук Дмитро 22.08.2011 17:29

Уважаемые бывшие(как оказывается)одн опартийцы.Я сегодня с удивлением обнаружил себя в списке исключенных из партии.Причиной исключения стало то что я якобы отказался подписать вимогу відправлення у відставку Прем'єр - Міністра України та Кабінету міністрів України".Однако хочу вас заверить что ко мне никто с таким документом не подходил и не обращался.Меня возмутило и обидело такое обращение ко мне как к члену партии и депутату от фз в Сквырской райраде.Я думаю что таким образом со мной расправилась руководитель Сквырской райорганизации Иванченко Е..Я действительно не согласен с её методами работы,но это не повод исключать из партии активного депутата и честного человека.И уж во всяком случае в цивилизованных демократических партиях прежде чем исключают члена партии,то приглашают его на это заседание для заслушивания его аргументации.Даже приговорённому к смерти дают последнее слово.Я бы хотел получить выписку из протокола где указана формулировка причины исключения и само решение.

Після виходу сюжету Горбалінський подав на мене до суду

Сквирські пригоди

14 марта 2011 на радио УР-1 в прямом эфире вышло мое интервью на тему предстоящей земельной реформы. В этом интервью я дал оценку руководящим действиям нынешнего главы РДА Сквырского района Горбалинского Н.Д. К сожалению, формат и тема передачи не позволили мне подробно осветить методы руководства этого деятеля. Отрывок моего выступления с упоминанием Гобалинского можно послушать здесь:



Как гласит народная мудрость: "На воре и шапка горит!" Когда я высказался подобным образом, я и предположить не мог, что это вызовет такую болезненную и неадекватную реакцию со стороны Горбалинского. Возможно, это произошло из-за того, что человеку есть, что скрывать, и он об этом знает? Как мне неоднократно передавали очевидцы происходящего, угрозы подать на меня в суд, прокуратуру и еще Бог знает, куда, звучали чуть ли не ежедневно. Удивительно, что такое достаточно заурядное событие даже стало причиной отдельного совещания. В результате всех этих моральных метаний родился такой эпохальный документ. Воистину, у страха глаза велики:)

Итак, 1 апреля, в День Смеха, состоялось заседание комиссии с участием меня и Горбалинского. Это было действительно очень смешно. Практически все комиссии формировались Партией Регионов из членов партии или лояльных к партии. Поэтому все было похоже на попытку судилища над паршивой овцой, посмевшей проблеять против "хозяина" района. Велась официальная диктофонная запись этого действа:

01.04.2011.WMA


Жалкая попытка представить этот конфликт в свете шантажа и личной неприязни у меня не вызывает особых эмоций, разве что только сожаление, что люди подобного уровня до сих пор руководят регионами, а иногда даже и целыми отраслями. Хотя, справедливости ради, моя излишняя эмоциональность может создать впечатление слишком личного отношения к данной ситуации. Однако, это не более, чем впечатление. Ибо действительно близко к сердцу я принимаю только те ситуации, когда из-за подлецов, негодяев и бездарей страдают люди. И вряд ли я изменюсь. Тому, дале буде...

Земля в українській долі

Прийшов час змін. Нова влада у своєму сліпому божевільному бажанні увійти в історію розвитку України як реформаторська, реформує все і вся, часто ігноруючи і здоровий глузд, і народну мудрість: «Сім разів відміряй - один відріж», «Краще - ворог хорошого», і цей перелік можна продовжувати ще довго.
Дуже часто створюється враження, що ці реформи вигадуються і проводяться з однією лише метою - щоб відволікти увагу від інших, більш насущних, проблем. А їх за роки незалежності в Україні накопичилося, на жаль, дуже багато.
Дійшла черга і до завжди болючого питання для української нації - земельного. Можливо, українець володіє тими рисами свого національного характеру (ощадливість і власництво) саме завдяки рівню значення в його житті землі. Нас вбивали, морили голодом, висилали в Сибір не через нафту, не через газ, не через золото, а саме з-за землі. І ось, нарешті, нам роздали її. Кожному, хто проливав свої піт і кров практично задарма, на благо партійним бонзам, був виділений шматочок рідної землі. Але виявилося, що нас в черговий раз обдурили. Землю дали, а можливості користуватися нею на власний розсуд ми не отримали. Максимум, що нам дозволили, - це або обробляти цю землю самостійно, або здавати її в оренду.
Скасування мораторію на продаж сільськогосподарських земель - це зло або неминучий розвиток? Думка фахівців, як і простих українців, розділилася. Для мене це питання є однозначним: скасувати мораторій на продаж паїв просто необхідно. Це неминуче призведе до розвитку агропромислового комплексу України - одного з ключових напрямів для посилення економіки країни. Адже ні для кого не секрет, що шляхом всіляких хитрих схем безпринципними ділками вже було викуплено і / або виведено з сільхозобігу велика кількість особливо цінних родючих земель.
На сьогоднішній день існує досить багато громадян України, які хочуть продати свій земельний пай, тому що давно вже проживають у місті, а батьки, від яких вони успадкували його, померли. І та морока, яку вони отримують у зв'язку з володінням цим паєм, не порівняна з прибутком від нього (1000-2000 грн. на рік), для життя в міських умовах. Все це призводить до того, що фактично обмежуються права цих громадян, і в такій безвихідній ситуації вони просто не зацікавлені в ефективному використанні своєї землі.
Введення таких вкрай необхідних законів «Про кадастр», «Про ринок земель», «Про державний іпотечний банк», «Про державний земельний фонд» та інші, зробило б відносини власників і користувачів набагато чеснішими, конкурентними і прозорими. Не слід також забувати і про завершення робіт з розмежування земель державної та комунальної власності та оновленню даних про якість грунтів.
Так чого ж ми всі так боїмося, якщо скасування мораторію на продаж земель давно назріло? Боїмося ми того, що опинимося батраками на своїй власній землі. Боїмося, що власниками нашої землі дуже скоро стануть іноземці або олігархічні клани, для яких комерційний інтерес неминуче буде стояти вище національного. Адже, за даними асоціації фермерів і приватних власників вже зараз більше десяти мільйонів гектар, або одна четверта с/г земель Україні перебуває в оренді ста компаній з іноземним капіталом.
Страх цей - похідне від нашої недовіри до тих людей, які здійснюють ці реформи. Ми роками терпіли ті несправедливість і образи, до яких нас привчали люди, які керували нами від нашого ж імені. І, на превеликий жаль, ера горбалінських і власюків ще не пройшла. Нами досі керують такі горе-керівники. І як наслідок, наша країна розвивається дуже повільно, а нас стає все менше і менше. І якщо так буде продовжуватися, то ні працювати, ні жити на цій землі вже не буде кому.
Ми можемо тільки сподіватися, що у Президента вистачить мудрості увійти в історію країни не виконавцем волі олігархічного капіталу, а державним діячем з державною позицією, якому доля довірила життя мільйонів співвітчизників. В іншому випадку зневірений і знедолений український народ може підказати, і підказка ця прозвучить дуже голосно. Бо, земля - це останнє, що у нас залишилося і нам просто більше нема чого втрачати.
Висновок напрошується сам собою: скасування мораторію на продаж сільгоспземель давно назріло і просто необхідне, проте викуповувати цю землю має виключно держава за справедливою ринковою вартістю з наступною прозорою, на конкурентних засадах, здачею в оренду земельних ділянок ефективним фермерським господарствам.

Свідомо неусвідомлене

На сьогоднішній день, на жаль, інституту депутатської діяльності в Україні практично немає.
Я депутат районної ради. На такий відповідальний крок, як стати депутатом, йшов свідомо, тому що чітко розумів, чого я хочу досягти. Сьогодні, ставши депутатом, і спостерігаючи за діяльністю своїх колег, розумію, що переважна більшість з них не усвідомлюють тієї мети, місії та відповідальності, якими їх наділили люди. Адже діяльність багатьох депутатів не відповідає самому поняттю «депутат» (від лат. Deputatus - посланий) - особа, вибрана групою громадян до органів влади (зазвичай мають на увазі законодавчу / представницьку владу.) Майже всі з них стають депутатами з двох причин, і обидві вони банальні. Перша причина: престиж - тобто марнославство, друга причина: можливість матеріального збагачення - тобто грошолюбство. І, на жаль, ця тенденція яскраво простежується на всіх рівнях депутатства, починаючи від сільських депутатів і закінчуючи депутатами Верховної ради. Більшість депутатів свідомо так поступають. Але при цьому вони не усвідомлюють, що депутатство - це, перш за все, громадське навантаження, за яким стоїть велика робота з вирішення проблем людей, які надали їм довіру.

Чи означає це, що гідних людей в Україні немає? Абсолютно не означає! Справа в тому, що вік чинного депутатського складу на всіх рівнях - від 30 років і старше. А це означає, що народилися вони в СРСР, і формування їх як особистостей відбулося при тоталітарному режимі, де роль і діяльність депутата в суспільстві була досить формальна. Нам просто не було в кого вчитися. Була перервана наступність демократичних традицій, якими здавна славилося українське суспільство. Гетьманство і традиції приймати важливі рішення на загальних віче - яскравий тому приклад. На відміну, до речі, від традиціоналістських громад, де рішення приймаються радою старійшин.
Молода Україна проходить свій шлях становлення набагато швидше, ніж практично вся демократична Європа. Тому, у всіх тих класичних хворобах підліткового періоду, що спотворюють обличчя молодої української демократії, яскраво простежується важка тоталітарна спадщина.
Вже через 10-20 років в діях більшості депутатів свідомість буде превалювати над неусвідомленістю. Неминуче та неухильно зростатиме відповідальність і попит, що задається суспільством, своїм делегатам. І, як наслідок, кількість депутатів, які нехтують самим духом депутатства, буде зменшуватися в геометричній прогресії.
Результат описаних вище процесів може бути тільки один, і він неминучий. Сильною, квітучою, демократичною Україні - бути!